Сторінка практичного психолога

Практичний психолог : Незвещук Катерина Володимирівна
Освіта : вища
Педагогічний стаж : 6 років
Кваліфікаційна категорія : "спеціаліст II категорії"
Педагогічне кредо : «Любов до дітей, повага до особистості дитини, тендітне ставлення до її серця».

Життєве кредо: «Мудрий цінує всіх, адже в кожному знаходить хороше». Б. Моралес

Головне в моїй роботі - терпіння, наполегливість, творчість, завзятість і перемога!

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН ПСИХОЛОГ У ЗАКЛАДАХ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ?

Коли підходить час відправляти дитину в дитячий садок, ми все частіше стикаємося з тим, що на базі дитячого садка працює практичний психолог.
Хто він? Чим займається? І найголовніше питання, навіщо? З моєю дитиною все в порядку і йому психолог не потрібен.
Загальна помилка батьків полягає в тому, що психолог навішує ярлики психічної неспроможності їх дітей. Розвіюючи ці міфи, хотілося б зупинитися на питанні, чим займається психолог в дитячому саду? Почнемо з самого головного з цілей і завдань. Для того щоб дитина розвивалася всебічно психолог у своїй роботі передбачає всі аспекти розвитку:
- Фізичний розвиток. Володіння моторними вміннями; орієнтування в рухах, жестами і рухами передавати виразність рольової поведінки.
- Соціально-моральний розвиток. Усвідомлення завдання, планування дій, вміння виправляти свої помилки, об'єднання з ровесниками на основі виконання вправ та завдань.
- Емоційний розвиток. Інтерес до людей: їх зовнішності, професії, способу життя тощо. Повага до батьків, родичів, педагогів, однолітків. Утримання від ревнощів, суперництва, жадібності.
- Пізнавальний розвиток. Розвиток пізнавальних здібностей: загальних та логіко-математичних.
- Мовленнєвий розвиток. Розвиток елементарних форм монологічної мови, уміння чітко й логічно висловлювати свою думку, активізувати словник.
- Креативний розвиток. Розвиток дивергентного мислення, творчої уяви.

Нестандартні підходи до вирішення деяких питань.

Перша психологічна допомога дітям від рідних

Булінг в ЗДО - міф чи реальність

Булінг (від англ. to bull - переслідувати) - свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

Хто провокує булінг в дитсадку?Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

Педагог або помічник вихователя:

зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

глузує із зовнішнього вигляду дитини;

образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

Батьки або члени сім'ї:

б'ють та ображають дитину вдома;

принижують дитину у присутності інших дітей;

проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих - батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

Вдома:

не хоче одягатися вранці;

шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт - не контактує з однолітками у дворі;

грає наодинці.

В дитячому садку:

не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

усамітнюється при будь-якій нагоді;

часто губить свої іграшки або речі;

бруднить чи псує одяг;

грає поламаними іграшками;

відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

не має друзів у групі.

Що робити батькам

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

Пам'ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.

Поясніть різницю між "пліткуванням" та "піклуванням" про своє життя чи життя друга.

Пам'ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.

Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.

Обов'язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам'ятайте: дитина, що стала учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), яку б позицію вона не дотримувалась при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.

Батькам на час COVID-19

Виходимо з карантину безпечно

(Консультація для педагогів)

Виходимо з карантину безпечно

Пам'ятаємо, що карантин - це не відпустка

Багатьом людям знайоме небажання повертатися до роботи після відпустки, протягом якої вони справді відпочивали, «забули» про роботу, переключилися на щось інше й отримували позитивні емоції та враження. Наразі про відпочинок навіть не йдеться: люди були замкнені в чотирьох стінах. Отримати позитивні враження від хобі чи онлайн-екскурсій змогли лише одиниці, решта ж працювала віддалено або сиділа біля екранів телевізорів і комп'ютерів, підживлюючись негативними новинами і страшилками.

Думка про те, що на карантині співробітники «відпочивали» і тепер із новими силами візьмуться за роботу, - хибна. Ба більше, після такого «відпочинку» більшості співробітників знадобиться певний час на адаптацію, а це як мінімум тиждень.

Повертаємося до розпорядку дня, за яким жили до карантину

За час карантину ви, найімовірніше, почали пізніше лягати спати, щоранку довше ніжитися у ліжку, тобто вибилися з графіка відходу до сну, споживання їжі та взагалі з графіка нормального життя. Тому необхідно завчасно підготуватися до виходу з карантину. За два тижні до завершення карантину налагодьте:

режим сну. Якщо під час карантину, ви лягали спати після опівночі, то тепер щодня робіть це на 20 хвилин раніше. Так, ви зможете відрегулювати синтез мелатоніну - гормону, що нормалізує психологічний стан. Щоб легше заснути, провітріть кімнату перед сном;
режим харчування. Напевне ви помітили, що під час карантину стали частіше робити перекуси і перерви на каву чи чай. Щоб повернутися до звичного режиму харчування, складіть графік і повісьте його на холодильнику. Це дасть вам змогу підготувати організм до активізації всіх обмінних процесів;
самопочуття. Щоб відновити фізичний та емоційний стан, частіше перебувайте на сонці. Сонячні промені допоможуть організму відновитися після тривалого самітництва та поліпшити стан і енергетичний тонус організму після виходу з карантину.

Готуємося до виходу

Підніматися з насидженого за два місяці місця тяжко і морально, і фізично. Та на роботу рано чи пізно доведеться йти. Щоб цей процес був відносно безболісним, надаю вам поради:

збирайтеся на роботу з вечора;
лягайте спати до 24:00 і спіть не менше 7-8 годин;
випивайте вранці склянку води - це допомагає прокинутися;
балуйте себе смачним сніданком, який ліпше продумати з вечора;
виходьте з дому на 15-20 хв раніше, щоб прогулятися на свіжому повітрі перед роботою;
починайте робочий день із його планування;
відкладіть усі неважливі справи і в перший день зробіть тільки те, що дійсно необхідно;
робіть короткі перерви кожні годину - півтори;
не перевантажуйте себе домашніми справами після роботи хоча б перший тиждень.

Аналізуємо тверезо

Не впадайте у відчай через те, що ви знову включилися у звичний марафон «дім - робота - дім». Зрештою, робота - не найгірша частина вашого життя, яка дає змогу заробляти гроші на найрізноманітніші приємні речі: подорожі, посиденьки з друзями, подарунки близьким, усіляки ласощі, найновіші девайси. І якщо протягом карантину ви встигли про це забути, зараз - саме час пригадати.

Дбаємо про адаптацію

Вливайтеся в робочий ритм поступово. Це може бути як скорочений робочий день, так і можливість в перший тиждень працювати декілька днів за вільним графіком або віддалено. Поговоріть з адміністрацією ЗДО про це й поясніть, чому важливо, щоб психолог був у ресурсі. Розсудливий керівник обов'язково піде вам назустріч, бо розуміє, що такі заходи підуть робочому процесу лише на користь.

Якщо вихователям виконати таку рекомендацію доволі складно, то практичний психолог «не прив'язаний» до часу перебування дітей у групі. Тож подбайте про себе!

А коли доведеться виходити на роботу, постарайтеся зробити свій ранок приємним: виспіться, смачно поснідайте.

Плануємо перший робочий день

Сплануйте свій перший робочий день, щоб мати уявлення, які справи є терміновими, а які можна відкласти на потім. Утім, не перевантажуйте себе. Низька продуктивність після виходу на роботу - цілком нормальна, тому не картайте себе і не фокусуйтеся на цьому, щоб не зафіксувати проблему. Крім цього, дотримуйтеся таких рекомендацій:

не намагайтеся надолужити все й одразу;
не переоцінюйте свої можливості;
почніть зі справ, які ви можете легко виконати і поступово переходьте до тих, які потребують більше зусиль;
зосередьтеся на моменті тут і тепер, адже щоб повністю відчути робочий темп, потрібен час.

Контролюємо коло/теми спілкування

Будь-яка зміна звичного укладу життя - це стрес. Стресом є як початок карантину, так і вихід із нього. Тому кожна людина виходитиме із карантину так само, як вона зазвичай справляється зі стресом. Виходячи з карантину, ми відновлюємо не лише робочий процес, а й комунікацію з іншими людьми, які реагують на стрес по-різному. Хтось гальмуватиме усіх, а хтось, навпаки, - квапитиме. Крім цього, колеги ділитимуться своїм негативом, переживаннями, страхами і побоюваннями... Щоб не переймати чужі негативні емоції, зосередьтеся на робочих моментах. Фільтруйте інформацію - у сучасному світі це дуже важлива навичка. Відсікайте повідомлення, які не несуть жодної інформації, а тільки посилюють стрес.

Щоб мати сили самоорганізуватися, потрібно знижувати рівень стресу. Для цього уникайте будь-яких новин хоча б декілька днів на тиждень.

Використовуємо методи самоорганізації

Повертатися до роботи офлайн буде складно. Бажання обговорити з колегами карантинне життя буде сильним, ви відкладатимете робочі завдання, які поступово накопичуватимуться. Щоб налаштуватися на роботу, скористайтеся, наприклад, методом таймера. Для цього відводьте для того чи того завдання конкретний проміжок часу і запускайте таймер: доки він не задзвонить - не відволікайтеся ні на що. Так можна впоратися із чим завгодно - від прибирання до складання плану.

Пам'ятайте: наше життя набагато більше і об'ємніше, ніж карантин. Карантин закінчується, а життя триває!

Спокій VS тривожність: як обрати правильну стратегію у період карантину

Не дайте тривозі змоги заволодіти вами

Заздалегідь продумана послідовність дій має знизити тривогу. Якщо цього не відбувається і тривожний настрій починає позначатися на взаєминах із близькими людьми - з'являється дратівливість, погіршуються сон і апетит - зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта. Поліпшити тривожний стан можна завдяки фізичним та дихальним вправам, йозі, медитації. Щоб опанувати ці заняття, скористайтеся онлайн-уроками. Також підійдуть усі методи розслаблення, якими ви користувалися в звичайних умовах. Наразі приділіть їм більше уваги і зробіть їх щоденним ритуалом.

Порозумійтеся із рідними

Якщо ви залишилися вдома всією сім'єю, чимало залежить від ваших взаємин. Якщо раніше у вашій родині були якісь непорозуміння, які нівелювало те, що ви бачилися із рідними лише вранці та ввечері після роботи, то тепер саме час перевірити ваші взаємини на міцність.
Сім'я - це команда. Важливо розуміти, які спільні цілі є у вашої сім'ї і що ви можете зробити разом, аби їх досягнути.

Якщо обом батькам потрібно працювати з дому, можна мінятися: хтось працює в першій половині дня, хтось - у другій. Тривалі прогулянки в максимально безлюдному місці врятують всіх: діти будуть задоволені, батьки відпочинуть. Потрібно діяти як єдиний організм.

Зберігайте особистий простір

Якщо в сім'ї є зовсім маленькі діти, єдина можливість побути на самоті - йти на якийсь час із дому. Якщо ваші діти відносно дорослі, домовтеся з ними: «Годину ми проводимо час поодинці, бо людям потрібен вільний простір».
Єдиний спосіб зберегти/обстояти особистий простір - вести розмову й домовлятися. Інакше ніяк.

Не панікуйте завчасно й дотримуйтеся простого плану дій

Складність полягає у тому, що ніхто не знає, коли ситуація зміниться.

Кожен зможе вигадати апокаліптичний сценарій. Однак найліпше - розв'язувати проблеми в міру того, як вони виникають, і думати про конкретний момент.

У період невизначеності людині потрібна якась конкретика. Наявність плану та звичних ритуалів знижує тривожність.

Створіть для себе список подальших дій: простих, доступних вам справжніх справ. Не потрібно нічого глобального. Зараз не час для рекордів. Варто знизити планку і вимоги до себе. Звісно, ситуація непроста, але бути спокійним точно можна.

Знайдіть опору

У кризовій ситуації важливо створити собі максимально чітку структуру життя, на яку можна спертися. Кожен реагує на стрес по-різному. А тому поспостерігайте за собою і з'ясуйте: із вами усе гаразд чи, навпаки, ви потребуєте підтримки друзів або допомоги фахівця. Також спробуйте визначити межу, коли ситуацією керуєте ви, а коли - ваша тривога. Наприклад, якщо миття рук стає нав'язливою ідеєю і через це у вас тріскається шкіра, однак ви продовжуєте проводити біля раковини по 20 хв, зверніться до психолога.

ЯК ПЕРЕЖИТИ КАРАНТИН І ЗАЛИШИТИСЬ СПОКІЙНИМИ БАТЬКАМИ?

Паніка - психічний стан людей - несвідомий, нестримний страх, викликаний небезпекою, що охоплює людину. Вірус - це загроза, і в умовах нестабільності, у тривозі за своє життя і здоров'я близьких, не рідко ми втрачаємо критичне мислення і впадаємо в панічні стани.

Що можна зробити, щоб уберегти себе та корисно і безпечно провести час вдома з дітьми, в умовах ізоляції у зв'язку із загрозою розповсюдження короновірусу?

Ось декілька порад.

1. Обмежте контакти людей в соцмережах, від яких ви отримуєте інформацію про карантин, його перебіг, актуальний стан. Оберіть для себе декілька авторитетних осіб чи джерел від яких іде суха, фактична інформація, без зайвого аналізу ситуації та особистісних оціночних суджень.

2. Відслідковуйте свої почуття. Коли діти і батьки знаходяться в обмеженому просторі досить довгий час, закономірно що виникає дуже багато різноманітних ситуацій, на які ми так чи інакше реагуємо. Дуже важливо в цей момент зрозуміти які саме у вас почуття - страх, злість, тривога, лють, роздратування чи яке-небудь інше і відчути що саме їх викликало. Оскільки, може відбутись підміна почуттів, коли, наприклад, ви можете злитись на підвищення курсу валют і через це сильно накричати на дитину за розлитий чай. Намайгайтесь розмежовувати, які саме почуття і до кого чи чого, ви відчуваєте. Краще обговорити з дітьми почуття допоможуть такі книги: "Велика книга почуттів", "Книга Від...до. Почуття: від суму до радості", "Безліч емоцій. Що означає кожна?" та ігри: емоційний кубик, емоції на магнітах, меморі емоціїї, гра-розвивайка Емоції.

3. Не замовчуйте власні переживання стосовно карантину. Діти все відчувають, вони розуміють, що є певне напруження і батьки стривожені. Необхідно спокійно пояснити дітям ситуацію простою та зрозумілою мовою, без зайвої паніки сказати про свої відчуття занепокоєння та тривоги і розповісти про елементарні правила особистої гігієни, які можуть захистити від вірусів (регулярно мити руки, не брати нічого брудного до рота, зайвий раз не цілуватися і не обійматися...). Для маленьких дітей ці правила можна перетворити на гру.

4. Утворіть ритуали. Ізоляція - це свого роду криза, це зміна стабільності і звичайного режиму. Завдання для батьків в цей час організувати нові ритуали, які забезпечать стабільність дітям. Це можуть бути: фізична зарядка в певний час, телефонні та відео дзвінки з рідними, спільне приготування їжі, ігрові турніри з різноманітних настільних чи активних ігор.

5. Організуйте дітям ігрову діяльність. Під час карантину можна пограти в різні навчальні ігри або розважальні.

Ігри, щоб не забути букви та цифри - Твінс АБЦ, гра Грайливі сови, гра з маркером Жирафчик, дошка-вкладка «Цифри», дерев'яна іграшка половинки «Рахуємо до 10», дошка-вкладка Алфавіт, Математична пробірка, Гра для вивчення таблички множення "Спіймай горобця".

Настільні ігри на розвиток мислення - Кольорики, різноманітні пазли, головоломки, магнітний танграм, математичний планшет, Кольорові жабенята, Шкарпетки рукавички, гра Ку-ку-рі-ку Будь першим, ігри меморі, Лимонади.

Ігри для найменших - Гра з мішечком «Звіробуc, ігри з прищепками, Комбінатор, Пазли-двійнята «Лічба», пальчиковий театр "Тваринки", шнурівки, балансири, сортери, пазли-половинки, ігри на липучках, пірамідки, мозаїка, овочі та фрукти з полімерної глини, помпони, картки Домана, різноманітні сенсорні коробки.

6. Підтримуйте свій ресурс. Насправді батьки легко можуть взаємодіяти зі своїми дітьми, якщо мають на це ресурс і є наповнені. І тут головне зрозуміти, що в даний період ізоляції не всі ваші дії повинні мати якийсь сенс. В звичайному ритмі ми звикли ставити перед собою певні завдання, виконувати їх і від цього отримувати енергію. Наразі ситуація змінилась - необхідно навчитись отримувати задоволення від процесу, а не від результату. Дозвольте собі робити щось без конкретної цілі. Спробуйте зрозуміти, що підходить більше для вас - перегляд фільмів, рукоділля, читання книг, онлайн-навчання, спорт вдома.6,

Ще один важливий момент стосовно внутрішнього ресурсу - не плануйте далеко наперед. Оскільки ситуація не зовсім стабільна, не ставте конкретних планів, щоб не розчаровуватися у випадку іх нереалізації.

Здоров'я всім і пам'ятайте - карантин скоро скінчиться!

Як боротися з дитячою істерикою?

ЦІКАВА КОРОБОЧКА - ЧУДОВИЙ СПОСІБ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУ

Пропоную зробити для своїх діток «Цікаву баночку» або коробочку чи мішечок.

Ця баночка стане у пригоді під час свята або просто в дощовий день вдома, коли всі інші іграшки набридли. Загалом, вона допоможе розважити дитину або групу дітей в будь-яких ситуаціях і за будь-яких обставин.
Як її зробити? Це дуже просто! Візьміть відповідну баночку / коробочку / мішечок і прикрасьте її / його за власним бажанням. Найкраще це зробити разом з дитиною. Зробіть таку баночку, яка б подобалася і вам і дитині і так, щоб вона стала прикрасою у вашому інтер'єрі.

Потім придумайте і надрукуйте різноманітні ігри та завдання на маленьких картках, або записочках. Завдання можуть бути смішними, жартівливими, серйозними, розвиваючими. Пропонуємо вам кілька варіантів завдань для прикладу:

намалювати малюнок пальцями;
побудувати халабуду з подушок, стільців і покривал;
відправитися на пікнік;
гратися з водою;
пускати сонячні зайчики;
пограти в театр тіней;
пограти в крокодила;
влаштувати день перевдягань;
інсценувати улюблену казку;
виконати танець аборигена;
танцювати під запальну музику з повною склянкою води;
намалювати собі вуса і не змивати їх до вечора;
співати караоке;
навести порядок в іграшках;
прибрати в кімнаті поки грає весела музика;
розгадати ребус;
відгадати загадку.

Завдання можуть бути найрізноманітнішими! Придумайте самі або разом з дитиною такі, які будуть цікаві саме вам. А як використовувати цю баночку - напевно, пояснювати не треба. Витягати по одній записочці, коли стає нудно і нічим себе зайняти.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ...У ВАС НЕСПОКІЙНА ДИТИНА

Визначте причини:
• Якщо емоційна нестійкість (то сміх, то сльози, то образа, то істерика) з'явилася несподівано, і ви раптом стали помічати, що дитина почала загострено емоційно реагувати на все, що відбувається навколо, то причиною може бути:
• Кризовий вік (6-7 років). Дитина навчається керувати своїми емоціями, виявляти їх адекватно ситуації, але це поки що не дуже добре виходить.
• Недостатньо сильно розвинене гальмування. Дитина безпосередньо, імпульсивно реагує на те, що відбувається, так як не може затримати емоції, залишити її при собі.
• Незнання дитини, як їй висловити свій настрій, відсутність навичок володіння способами виявлення своїх емоцій.
• Несприятливі відносини всередині родини, які дитина сильно переживає, і накопичена напруга вихлюпується в її емоційних реакціях.
Як вести себе з неспокійні дитиною:
• Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішити для себе, що можна і що не можна, і узгодьте це зі всіма членами родини.
• Своїм поведінкою показуйте дитині приклад: стримує свої емоції, адже вона наслідує вам в поведінці.
• Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не відчуває себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, треба це зрозуміти і прийняти.
• Пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати свої вимоги, краще, коли дитина заспокоїться, пояснити їй, чому ви зробили так, а не інакше. Не вимагайте від дитини надмірного самоконтролю і наберіться терпіння.
Радимо пограти:
• Навчіть вашого малюка розслаблювати м'язи. Часто емоційна нестійкість дитини межує з неспокійним сном, сильним внутрішнім напруженням.
• Під час читання казок, будь-яких спільних ігор просите дитину мімікою показувати почуття героїв: радість, інтерес, здивування, печаль, страх, гнів.
• Звертайте увагу дитини на те, який приємний стан спокою. Після рухливих ігор запропонуйте йому перетворитися на Соню, ледаря, розслабивши при цьому всі м'язи тіла. Добре, якщо у хвилини розслаблення в кімнаті буде звучати тиха, спокійна музика.

ЩО РОБИТИ ЯКЩО...У ВАС СОРОМ'ЯЗЛИВА ДИТИНА

Визначте причини:
• Найчастіше сором'язливість - результат реакції на емоцію страху, яка виникла у дитини в певний момент при взаємодії з іншими людьми і закріпилася.
• Робота з подолання сором'язливості вимагає обережності і делікатності, так як сором'язливі діти можуть відреагувати на втручання дорослих зовсім не так, як ви очікуєте.
Як себе вести з сором'язливою дитиною:
• Розширювати коло знайомств дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості, розповсюджуйте маршрути прогулянок, вчіть його спокійно ставитися до нових місць.
• Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути вберегти її від усіляких небезпек, в основному, вигаданих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, попередити будь-які труднощі, дайте їй певну міру свободи і відкритих дій.
• Постійно укріплюйте у дитини впевненість у собі, у власних силах.
• Долучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких би сором'язливій дитині довелося вступати в контакт з «чужим» дорослим. Допомогти подолати сором'язливість, сформувати у дитини бажання спілкуватися, потрібно, поки дитина ще маленька, адже з віком сором'язливість може закріпитися, стати стилем поведінки, який ускладнює життя.
Радимо пограти:
• Під час ранкової гімнастики виконуйте різні вправи, наслідуючи тварину: потягнутися, як кішка, витягнути шию, як жираф і т. д. Така гра сприяє розкутості.
• «Чаклун» зачаклував дитину так, що вона втратила голос. На всі питання вона повинна відповідати лише жестами і мімікою. Гра спрямована на оволодіння невербальними засобами спілкування.
• «Казка». Запропонуйте дитині з вашою допомогою придумати казку про людину, яку звати так само, як її, спираючись на значення і звучання імені. Наприклад: Марина - морська казка про дівчинку, яка живе в море. Гра сприяє кращому усвідомленню себе, розвитку вміння говорити про себе без сорому, оцінюванню кращих своїх сторін.

ЩО РОБИТИ ЯКЩО ... У ВАС КОНФЛІКТНА ДИТИНА

Визначте причини:
• Можливо, конфліктність - наслідок егоїстичності дитини. Якщо вдома вона - центр уваги і найменші її бажання виконуються, то дитина чекає такого ж ставлення до себе і з боку інших дітей. Але, не отримуючи бажаного, вона починає домагатися свого, провокуючи конфлікти.
• Можливо, дитина «закинута», їй не вистачає в родині турботи, уваги, вона відчуває образу і злість та зганяє в сварках накопичені в її душі почуття.
• Можливо, дитина часто є свідком сварок між батьками або іншими членами сім'ї та просто починає наслідувати їхню поведінку.
• Конфліктна поведінка дитини - це сигнал, що і з вами, шановні батьки, щось не так. Тому будьте готові змінити свою поведінку.
Як себе вести з конфліктною дитиною:
• Стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недружні погляди один на одного або бурмотання чого-небудь з образою.
• Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні та захищаючи свою; намагайтесь об'єктивно розібратися у причинах конфлікту.
• Після сварки обговоріть з дитиною причини її виникнення, визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту; спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми його поведінки з іншими: вона може утвердитися в думці, що конфлікти неминучі і буде продовжувати провокувати їх.
• Не завжди слід втручатися в сварки дітей: тільки якщо під час сварок один завжди перемагає, а інший виступає «жертвою». Варто перервати їх контакт, щоб запобігти формування боязкість у переможеного.
Радимо пограти:
• Попросіть дитину намалювати її друзів, потім розповісти що-небудь про кожного з них.
• З компанією дітей скласти казку так, щоб кожен по черзі додавав свою пропозицію. Таке придумування казки допомагає дітям виразити свою індивідуальність, висловлювати думки. Вчить адекватним способам взаємодії - взаємодопомозі, вмінню спокійно вислухати співрозмовника.

Як позбутися негативного емоційного стану мами в адаптаційний період дитини?

«Листок психолога»

«Віддавши дитину до дитячого садка, я дійсно не можу знайти собі місця! Як він там без мене? А раптом я більше не потрібна своїй дитині? Тепер моя дитина любить виховательку? Я розумію, що все правильно: не можна протримати дитину біля себе все життя. У дитини свої інтереси, їй потрібен колектив, але я хвилююсь за неї».

Емоції мами глибокі, вона переживає сильне потрясіння - розлуку з дитиною. Але насамперед мамі потрібно зрозуміти, що всі батьки через це проходять. Стежте за своїми емоціями. Часто мами, готуючи перший раз свою дитину в дитсадок, починають хвилюватися. Якщо ви будете впевнені у своїх діях, то й дитина буде спокійна. Завчасно формуйте в дитини позитивне налаштування на дитячий садок, розповідайте веселі історії з життя знайомих вам дітей, які відвідували дитячий садок, діліться своїм особистим досвідом, учіть дитину вирішувати проблеми в міру їхнього надходження, а не заздалегідь про них хвилюватися, орієнтуйте дитину на виховательку. Дитина повинна знати: що б там не трапилося, вона завжди може звернутися до неї за допомогою. Ім'я та по батькові майбутньої виховательки має постійно фігурувати у ваших розмовах, її образ має бути у свідомості дитини позитивним.